Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області

Робота ТЦСО «Калина» м.Комсомольська спрямована на реалізацію соціальних ініціатив президента України В.Ф.Януковича. Тож 10 липня 2013 року в актовій залі центру відбулася зустріч з дивовижною, надзвичайно талановитою дівчиною, яка має у серці Божу іскру і намагається обігріти теплом свого серця весь навколишній світ: родину, друзів, рідне село, чарівну природу, рідну країну і все, що відбувається у ній. Вона не оминає жодної теми, яка хвилює українця: Велика Вітчизняна війна, героїзм простого воїна, діти війни, ветерани війни, чорнобильці, екологія, доля планети, доля людства. Своїм полум’яним словом вона пробуджує в людині найкращі почуття: любові, вірності, совісті, честі, порядності, людяності, добра, співчуття, взаємоповаги.

Ця надзвичайна людина – Кірєєва Ірина – місцева поетеса, яка народилася 21 жовтня 1984 року в мальовничому селі Дмитрівка у дружній, талановитій родині.

У затишній залі «Калини» відбулася презентація невеличкої книжечки – поетичного авторського альманаху «Думки на самоті», виданого за підтримки депутатів Дмитрівської сільської ради та особисто голови сільради Прядко А.І.

Ця невеличка книжечка увібрала в себе духовний світ скромної, обдарованої, тендітної дівчинки. У 2002 році закінчила Ірина 11 класів з відмінними успіхами, але навчатися далі не змогла за станом здоров’я (Іра – інвалід з дитинства). Залишилася дівчинка відірвана від суспільства і її духовний стан виплеснувся на папір. Іра почала писати вірші.

На святі були присутні найрідніші люди Ірини – мама, бабуся і дідусь. Зворушливими були слова Кірєєвої Наталії Анатоліївни. Мама зачитала першого вірша доньки «Прощання».

Натхненно, не лише словами, а і серцем, читали учасники Літературної студії «Слово» при ТЦСО «Калина» вірші Ірини: «Найрідніша», «Молитва мами – це справжнє диво», «Бабусі і дідусю на золоте весілля», «50 років татусеві», «Блакитна планета», «Схаменіться, люди!», «Ключовий момент», «Пам’ять», «Діти війни», «Лихо Чорнобиля», «Чорнобильський дзвін», «Пісня про кохання», «Творіть добро», а також на духовну тему «Світла поема», «Озарение».

Найбільше вразив усіх її життєстверджуючий оптимізм.

Будем жити!
Ми – інваліди, але ж ми люди,
Нам не байдуже, що завтра буде.
Нам хочеться навчатись, працювати,
Серед людей села своїми стати.

Затаївши подих, зі сльозами на очах, співпереживаючи, слухали присутні проникливі твори поетеси, по-дружньому, тепло дякували оплесками талановитій дівчині.

Із заключним словом звернулася до Ірини Коцюбенко Раїса Григорівна, яка зазначила, що вперше вона почула поезію Ірини у Дмитрівці, де проходив її літературний вечір. Вона зразу закохалася у Ірину і у її твори, які вразили її до глибини душі. Приїхавши в Комсомольськ, Коцюбенко Р.Г. написала вірш-посвяту Ірині «Ковток джерельної води» і подарувала юній поетесі книгу із цим віршем і найкращими побажаннями.