Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області

При Комсомольському міському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Калина» діє служба, що надає інноваційну соціально-педагогічну послугу «Університет третього віку». На виконання соціальної ініціативи Президента України В.Ф.Януковича  у частині виконання заходів щодо покращення умов життя людей, з метою розширення спектру соціальних послуг у 2013 році розпочав свою роботу історико-краєзнавчий факультет для тих, кому не байдужа доля рідного краю, цікава багатовікова його історія.

22 жовтня 2013 року пройшло чергове заняття, під час якого для 17 слухачів історико-краєзнавчого факультету було організовано екскурсію до мальовничого села Келеберда, що налічує тисячолітню історію, її земля овіяна козацькою славою, щедро полита кров’ю воїнів-визволителів.

Гостей гостинно зустріла виконуюча обов’язки сільського голови Задворна Оксана Михайлівна і провела цікавий екскурс у минуле. З уст Оксани Михайлівни вони дізналися про стародавню історію села, оглянули викопні рештки побуту: уламки горщиків кам’яного віку та залишки бронзового віку, знайдені археологами на території сучасної Келеберди.

Цікавими були келебердянські легенди, які розповіла Оксана Михайлівна. Виявляється, що назву село отримало від козака за прізвиськом Келеберда. Село завжди була вільним поселенням, не знало кріпацтва. З цього приводу існує легенда про імператрицю Катерину ІІ, яка у 1787 році пливла вниз по Дніпру і дарувала генералам села, що їй зустрічалися. Покаже пучкою, хустиною війне – і пропало. Поки пливла з Києва до Кременчука – роздарувала все, потім стомилася й пішла спати та й проспала Келеберду. Вийшла на сонце – аж уже по Келеберді – тільки хрести на церквах мріють. Генерал тоді – навколішки, а Катерина й слухати не схотіла: «Диви, який хитрий, - шість церков на березі – не дам Келеберди!» Чи правда це, чи ні, але так і залишилось містечко вільним козацьким поселенням. І всі келебердяни аж до вкорінення радянської влади, а відбулося це в 1918 році, у графі національність писали «козак» або «козачка», вважаючи це за національність.

Дізналися екскурсанти і про перебування грузинів у Келеберді, яким Катерина ІІ на початку 17 ст. почала роздавати  на Полтавщині маєтки. Слід зауважити, що побував у Келеберді і посол Кахетії  - Гарсеван Чавчавадзе, дід дружини славнозвісного російського поета й дипломата Грибоєдова – Ніно Чавчавадзе. А з родини князя Устама Єріставі, прізвище якого закріпилося за селом Єристівка Келебердянської волості, вийшов Д.О.Єрістов – один із колишніх друзів по ліцею самого Пушкіна.

Слід також зазначити, що у 1802 році Келебердянська волость стала належати до Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Поселення мало 595 дворів, 4962 мешканця, 5 церков, лісову пристань, 3 величезні ярмарки на рік, щонедільні базари, 14 крамниць, 20 млинів.

Оксана Михайлівна повідомила також про трагічні сторінки історії свого села. Три рази Келеберда була повністю знищена. Перший раз – тяжкий татарський набіг взимку 1696 року, поселення було повністю розорене. Але ще тяжчої наруги зазнало воно 16 квітня 1709 року від царського війська на чолі з полковником Яковлевим. Козаки завжди були волелюбним народом і неохоче виконували царські накази, за що цар Петро І наказав князю Меншикову, а той в свою чергу полковнику Яковлеву покарати непокірних козаків. Царський полк напав на козацький загін. Козаки чинили шалений опір, але сили були нерівні. Яковлев наказав знищити всіх, навіть жінок і дітей. Тих, хто ховалися в хатах, спалили разом з ними. І третій раз Келеберда була стерта з лиця землі восени 1943 року під час форсування Дніпра.

«Наше село дало світу багато знаменитих людей», - зазначила О.М.Задворна. Серед них вчений Яків Козельський, який закінчив Києво-Могилянську академію, викладав у Петербурзі, військовий лікар Гординський – автор праць по медицині, Біленький – професійний історик та філолог. У 1917 році всесвітньо відомий Петербурзький Ермітаж очолив наш земляк – келебердянин Сергій Миколайович Трійницький. Наказ про його призначення директором підписав сам В.Ленін.

Під час екскурсії було оголошено декілька цікавих фактів. Наприклад, у 1843 році, подорожуючи з Переяслава на Запоріжжя, Келеберду відвідав Т.Г. Шевченка. Через 93 роки цю подію записав з уст баби Одарки Юрій Яновський. «Прибився парубок хтозна звідки... А він же красивий... Запропонував написати портрета...  Я й заніміла. Стала як зачарована. Як у церкві стою. Наче янголи мені співають, боюсь поворухнутися. А тоді віддав мені той образок, що малював – і пішов». Баба Одарка зберегла портрет. Дістала зі скрині згорнений пожовклий від часу папірець, а на ньому дівчина безмірної краси, намальована італійським олівцем. Під малюнком був підпис: «Т. Шевченко», а нижче – «Наречена». Що то було? Можливо Шевченко дійсно знайшов собі наречену у Келеберді, а може це був задум якогось нового вірша або поеми... Мабуть, отримавши благословення від самого Шевченка, Одарка Іванівна прожила 117 років.

Повідомила Оксана Михайлівна і про сучасні досягення села. Цікавим був той факт, що знаменитий келебердянський пагорб взятий під охорону держави і визнаний пам’яткою природи завдяки виходу на поверхню рожевих гранітів архейської ери, яким по 3 млрд років.

Екскурсія завершилася у Спасько-Преображенському храмі, що було збудовано меценатом - Олександром Григоровичем Морозом. А потім деякий час студенти історико-краєзнавчого факультету «Університету третього віку» милувалися місцевим краєвидом.

Екскурсанти отримали задоволення від перебування у чарівних історичних куточках Келеберди, отримали насолоду від осінніх пейзажів, добре відпочили. Блінкова Раїса Миколаївна, одна з гостей, відмітила, що екскурсія їй дуже сподобалась: «Ми дізналися багато нового, навіть не підозрювали, яка цікаву і багатовікову історію має Келеберда. Скільки знаменитих людей проживало тут.» А головне, що усі мали нагоду пізнати нове, отримали гарний настрій і задоволені  повернулися до «Калини»».

Кліменкова С.М. – соціальний працівник,

керівник історико-краєзнавчого факультету

«Університету третього віку» ТЦСО «Калина»