Комсомольські велотуристи-альпіністи здійснили сходження на гору Арарат

12.07.2012, 13:50

З 13 червня по 3 липня на території Східної Туреччини група у складі 4-х велотуристів-альпіністів: Володимира ПОПОВА та Сергія КАПЛОНСЬКОГО з Комсомольська, Максима АЛАДЬЇНА з Полтави, Андрія НЕЧИПОРЕНКА з Харкова здійснила велопохід 6-ї категорії складності навколо високогірного озера Ван зі сходженням на г. Арарат на висоту 4200 м.
Торік ця ж група підкорила найвищу гору Європи – Ельбрус. Мрія щодо підкорення Арарату з’явилася у керівника групи Володимира Миколайовича Попова відразу ж після повернення з Північного Кавказу (Росія). Протягом року альпіністи серйозно готувалися до реалізації цікавого плану. Похід видався успішним, програму виконано. Його учасники отримали незабутні враження і ствердилися ще раз у своїх неабияких фізичних і психологічних можливостях.
Захоплююча мандрівка велотуристів розпочалася з аеропорту Харкова. Тринадцятого червня вранці група прилетіла у Стамбул. Звідти місцевими авіалініями спортсмени дісталися м. Ван, розташованого на сході Туреччини поряд з кордонами Ірану і Вірменії. Біля Вана знаходиться надзвичайно красиве содове озеро з ідентичною назвою. Навколо нього проходив велосипедний похід української групи. Маршрут пролягав до турецького Бахчисарая, далі велосипедисти піднялися на гірський перевал категорії 1Б і спустилися на узбережжя озера Ван. Знову дорога йшла вздовж водоймища. Велосипедисти рухалися до м. Татван.
За словами Володимира Миколайовича, дороги в Туреччині в ідеальному стані, за винятком гірських поселень, чого не скажеш про дороги минулорічного маршруту по Росії. Три смуги зроблено для руху в один бік і дві – в інший. За крайньою смугою дороги наші туристи могли спокійно їхати поряд по двоє, не заважаючи один одному (адже у кожного за плечима були рюкзаки вагою до 18 кг). У Татвані велотуристів з України місцеві мешканці зустріли, як добрих друзів. У цьому невеликому турецькому місті є чудова туристична база, функціонує клуб велосипедистів, який налічує близько 200 членів. Тут добре розвинений тріатлон.
Після відвідин Татвану туристична група знову відійшла від озера Ван і подалася до кратера вулкана Немруд. Він дуже вразив своєю неземною красою: навколо застигла лава, ліс, де мешкають різні тварини, а в середині кратера - озеро. Все це нагадує фантастичний фільм про загублений світ. Тут на висоті 2700 м над рівнем моря велосипедисти заночували. Вранці спустилися знову до озера Ван і вздовж нього проїхали до вулкана Супхан. Його схилом альпіністи піднялися на висоту 2400 метрів над рівнем моря, далі їхній маршрут проходив через міста Малазгірт, Агрі, Догубаязіт. Східна Туреччина – це, практично, лисі схили гір, лісів немає, сонце пече немилосердно, знайти тінь неможливо.
Дорога до Догубаязіта для велотуристів видалася легкою: у спину дув вітер, настрій був гарний, попереду чекала фортеця Баязет. Це місце зацікавлює туристів не лише історією, а й особливою красою. Детально оглянувши фортецю, група розпочала сходження на гору Арарат. Альпіністи піднялися на висоту 4200 м, де розташувався штурмовий табір.
Як повідомив Володимир Миколайович, до них там перебували альпіністи з Ірану, паралельно з ними піднімалася на гору до табору англійська група підкорювачів вершин (їхній табір розмістився на висоті 4230-4240 м).  Українська група прибула туди в обідню пору. Дув ураганний вітер, зривало палатки, за ніч випало багато снігу, повністю замело велосипеди. Наступного дня погода не покращилася, абсолютно не було видимості. Довелося розкопувати свій транспорт. За прогнозами синоптиків, у найближчі 2-3 доби змін не очікувалося. Треба було повертатися до Ван. Адже на 3 липня у велосипедистів були куплені квитки на авіарейс. Володимир Миколайович, як керівник групи, прийняв рішення спускатися з гори. У альпіністів є такий вислів: «гора не пустила» - це саме той випадок. Піднявшись на зазначену висоту, наші альпіністи все ж отримали неабиякі враження від цієї напрочуд екзотичної гори Східної Туреччини.
На зворотньому шляху українська група проїжджала на відстані 100 м від іранського кордону, де живуть курди. Відчувалося певне напруження. Також на своєму туристичному шляху група зустрічала озброєних людей, які просто стріляли в ціль. Під час велопоходу в гірських районах, де пастухи випасають великі отари овець, була потенційна загроза від собак-охоронців. Загалом, нашу групу місцеве населення всюди зустрічало приязно, гостинно, щиро.
Спортсмени проїхали на велосипедах 900 км, пройшли 350 км по бездоріжжю гірськими стежками і перевалами, «набрали» 15 тисяч метрів висоти. В.М. Попов виконав норматив майстра спорту міжнародного класу зі спортивного туризму, інші члени групи зробили необхідний крок вперед до виконання нормативів на отримання звання майстра спорту зі спортивного туризму. Також результатом велопоходу є домовленість про участь наших спортсменів  3-х вікових груп у регіональному чемпіонаті Східної Туреччини з тріатлону у м.Татвані. Проживання і харчування тріатлоністів з Комсомольська турки згодні оплатити самі.
Група наших велотуристів дуже задоволена виконанням власної програми, отриманими враженнями, приємними зустрічами з новими друзями. Вони, як і раніше, впевнені, що кращими за гори можуть бути тільки гори.
Таїсія ЛИМАНСЬКА.
Фото з архіву В. ПОПОВА.