Виросло під сонцем
Світлим, променистим,
На пісках сипучих,
Над сивим Дніпром.
Здрастуй, Комсомольську,
Любе моє місто!
Я тобі вклоняюсь
До землі чолом.

              Микола Ночовний

Дивно, історія раніше ніби-то навмисно обходила ці місця стороною. Зовсім поряд, але не тут була Полтавська битва. А через століття під вітами старих каштанів, у сусідньому Лубенському повіті, сумувала Анна Керн, оспівана великим поетом. З'їздили навколишні шляхи Гоголь і Шевченко. Все відбувалося поряд, але не тут. Тут не було нічого: тільки пісок та дніпровські плавні. Багато чого вони можуть розповісти нам сьогодні.

Жителям Комсомольська пощастило жити у такому мальовничому, багатому на історичні події краї. Саме тут, за результатами досліджень учених, формувалася в 4-3 тис. до н.е. індо-європейська культурно-історична спільнота; проходили торгівельні шляхи; починаючи від доби бронзового віку, скіфських часів до Київської Русі, формувалася українська нація.

Недалеко від Комсомольська знаходяться видатні пам\'ятки прадавньої історії України – Дереївське енеолітичне поселення; Компаніївський могильник 3-4 ст. н.е; курганна група із трьох насипів „Три брати”, кургани «Цегельня», «Зозулина могила», «Стогніївська могила», «Шведська могила», «Могила Стовбувата».

Саме тут залишили свої сліди всі племена, які проживали на цій місцевості у 1-4 столітті н.е.: скіфи, сармати, готи, шумери, ранні слов\'яни.

Найдавніше поховання кочівників датується 41-42 століттям тому назад. Скарби нашої землі, що зберігає в собі корені стародавніх цивілізацій, неодноразово досліджували відомі археологи старшого покоління – І.Ляпушкін, Є.Махно, Д.Телегін; сучасні дослідники – Ю.Шилов, Л.Лугова, О.Супруненко, Ю.Башкатов.

З Дніпром місто пов'язано не тільки назвою і своїм місцем розташування. Комсомольськ – місто-пам'ятник. Він побудований на місці жорстоких боїв. Серед піщаних курганів і Дніпровських плавнів у роки Великої Вітчизняної війни ішли в безсмертя бійці 252-ої та 299-ої Харківської стрілецької дивізії. В 1967 році за рішенням Комсомольської селищної Ради в місті споруджено пам'ятник воїнам-визволителям, біля підніжжя якого було запалено „Вічний вогонь”. Від тих, хто залишився живим, хто став спадкоємцем великої слави батьків, у знак подяки загиблим тут, де восени 1943 року проходила битва під час форсування Дніпра частинами Радянської Армії, де об мужність і відвагу воїнів розбився вал фашистських атак, піднявся над Дніпром Курган Слави. 11 жовтня 1974 року до 30-річчя визволення України від фашистських загарбників тут був урочисто відкритий обеліск Слави радянським воїнам, які загинули під час форсування Дніпра.

Початок дослідження Кременчуцької магнітної аномалії видатним ученим магнітологом П.Я.Армащевським та дослідником природничих наук В.І.Вернадським відносять до другої половини 19 століття (1882 рік). Більше ста років назад дослідниками Полтавського краю були відмічені численні магнітні аномалії, одна з яких, за словами академіка В.І.Вернадського, відрізнялася особливою інтенсивністю. Неподалік від Кременчука в сипучих пісках Дніпровського Лівобережжя незадовго до початку Великої Вітчизняної війни, у 1928 році, ленінградський геофізик Андрій Олександрович Строна знайшов безцінний скарб. Багатокілометровий підземний кряж ховав у собі запаси залізної руди на сотні років. Так була відкрита Кременчуцька магнітна аномалія, яка складалася з десяти родовищ залізистих кварцитів та багатих залізних руд.

Через 25 років, у середині 50-х років минулого століття, доктор мінерально-геологічних наук М.Н.Доброхотов, поєднавши результати багаторічних досліджень, прийшов до висновку про доцільність промислової розробки родовищ.

На базі перших двох родовищ – Горішніплавнінського та Лавриківського – у 1961 році розпочато будівництво первістка гірничо-видобувної промисловості в Полтавській області – Дніпровського (з 1981 року – Полтавського) гірничо-збагачувального комбінату (ПГЗК).

6 січня 1961 року газета „Комсомольская правда” на першій полосі помістила статтю про будівництво гіганта чорної металургії країни і на його базі – нового міста. Увагу юнаків та дівчат, які прагнули до романтики, не міг залишити байдужими заклик зі сторінок газети: „Есть город Комсомольск-на Амуре, будет город Комсомольск-на-Днепре». Після публікації статті першопрохідники почали називати селище, яке будувалося, Комсомольськ-на-Дніпрі. А на будову з усієї країни тут же потяглися люди.

Багато першопрохідників, які приїхали на будову в перші дні її існування, у свої спогадах підкреслювали, що саме ця стаття стала вирішальною в їх подальшому життєвому шляху. На новобудову в полтавські степи їхали з усіх кінців країни і молодь, з комсомольськими путівками в руках і комсомольським вогником в серцях, і люди старшого віку, але основна маса молодих будівельників прибувала організованими загонами.

12-24 січня 1961 року на станцію Редути прибули перші загони полтавчан, чисельністю 50 чоловік, 28 січня – 49 комсомольців із Дніпропетровська, на початку лютого – групи киян і львів\'ян.

Будівництво гірничо-збагачувального комбінату було оголошено ударною комсомольською будовою. Морозного січневого дня 1961 року в центрі майбутнього селища, віддаючи данину подвигові комсомольців на Амурі, встановили щит з написом: „Тут буде споруджено місто Комсомольськ-на-Дніпрі”.

У наметах першопрохідники жили навесні 1961 року, прокладали під'їзні шляхи до будівельного майданчика, споруджували будинки. Під фундамент найпершого будинку муляри бригади Івана Забоборова заклали символічного листа до наступних поколінь, закликаючи зміцнювати традиції спадкоємців.

Зростало місто, з\'являлися нові мікрорайони, а разом з ними і нові вулиці. Одна з них присвячена гірникам, які прокладали шлях до підземної кладової багатющих покладів залізної руди. Назва іншої – Космонавтів – присвячувалася радянським космонавтам – першопрохідникам космосу. Одну з магістралей, що вела до корпусів комбінату, спершу назвали Фабричною, а потім перейменували у вулицю Строни. Перша ж вулиця була названа на честь молоді, що зводила Комсомольськ, Молодіжною. Згодом на карті міста з'явилися вулиці Миру, Добровольського, Конституції, Леніна.

Комсомольськ багато чим радує чи й просто дивує. Мабуть, інакше й бути не може, адже в спорудженні його брали участь представники 180 міст країни, які прагнули віддати молодому місту найкраще зі свого досвіду, залишити після себе добру пам'ять.